Завжди знайдуться люди, які заради великих грошей готові йти по трупах. Серед них особливе місце посідають представники фармацевтичної мафії – Петро Багрій, Анатолій Редер і Філя Жебровська. Брудні корупційні схеми дозволили їм нажити багатомільйонні статки. А страждають, як завжди, прості українці, змушені переплачувати за ліки у десятки разів.
Про це повідомляє портал 190.today.
Фармацевтична мафія та її партнери за будь-якої влади заробляють на простих людях мільярди вже протягом десятиліть. Сьогодні ми розповімо про одного з найяскравіших представників фармацевтичних олігархів. Серед них — головний тендерний мафіозі нашої країни та за сумісництвом президент Асоціації виробників лікарських засобів України – Петро Багрій.
Петро Багрій. Як усе починалося
Звісно, як і більшість нечесних посередників, Петро Багрій, більш відомий у навколомедичних колах як Петя Безпредєльщик, розпочав свій фармацевтичний бізнес ще у 90-х із бартерних схем: його компанія «Ганза» виконувала ремонтні роботи на фармзаводі «Фармак» в обмін на медикаменти. Така проста схема приносила Багрію 200–300% прибутку. Коли ж бартерні розрахунки перестали бути основною «рушійною силою» бізнесу, він вирішує звернути увагу на не менш рентабельну діяльність — державні закупівлі. І це стало справжньою «золотою жилою» для майбутнього фармацевтичного олігарха.
Будучи далеким від фармацевтики, для надання собі більшої ваги Петро Багрій створює фірми-дублікати «Ганзи» — «Л-Контракт», «Альтер Его», «Емердженсія», «Фармацевтичні препарати регіонів», «Сумська аптечна компанія» тощо. У цей самий час він обзаводиться численними знайомствами у владі, і починаючи з 2003 року фірми Багрія стають постійними переможцями тендерів МОЗ України на постачання не лише медикаментів, а й медичного обладнання.
Ціни на препарати завищували у 20 разів
Свої надприбутки «Ганза» та її компанії-клони отримували за рахунок різниці між ціною закупівлі у постачальників і ціною продажу ліків державі. Ось лише кілька фактів корупції, оприлюднених у звіті про групу компаній навколо «Ганзи», підготовленому у 2008 році Валерієм Коновалюком за дорученням Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Згідно з документом, лише у 2005–2007 роках «брудні» схеми постачальників, зокрема фірм Багрія, призвели до того, що, наприклад, ціни на протитуберкульозні препарати були завищені в середньому у 2–3 рази, а в окремих випадках — у 22 рази порівняно з сусідніми з Україною країнами.
Якщо ж поглянути на ситуацію глобально, то група компаній навколо «Ганзи» контролювала понад 90% коштів, що виділялися з бюджету на закупівлю лікарських засобів за програмами «Онкологія», «Туберкульоз», «СНІД», «Розсіяний склероз» та низкою інших. Ця сума могла сягати мільярда гривень на рік.
Корупційні схеми Петра Багрія
Сьогодні підприємства Багрія, які можна назвати справжніми «чемпіонами» з розтрати бюджетних коштів за останні 7–8 років, і далі очолюють список постачальників ліків для українців. Фармацевтичний мафіозі Багрій уміє домовлятися з будь-якою владою.
Згідно зі звітом Центру протидії корупції, до 2014 року фармацевтичні олігархи заробляли на хворих і державному бюджеті, використовуючи чотири основні схеми.
Перша схема передбачала картельну змову — коли гравці фармринку узгоджували свої дії на тендерах МОЗ або ж домагалися проведення тендерів між компаніями, що належали одному власнику. У більшості випадків цим власником був саме Петро Багрій.
Лише за 2013–2014 роки ця схема дозволила компаніям-клонам олігарха Багрія виграти тендерів на понад 672 млн гривень.
Друга схема полягала в реєстрації завищених цін на препарати у Реєстрі МОЗ. Такий тип корупції можливий лише за тісної «співпраці» фармацевтичної мафії з чиновниками Міністерства охорони здоров’я, які дозволяли декларувати захмарні ціни. Фактично ця схема узаконила завищення вартості ліків, які закуповує держава.
Іноземні препарати де-юре завозилися в Україну через кілька офшорних компаній, а де-факто — постачалися безпосередньо від виробника. Ланцюжок офшорів дозволяв фармолігархам у рази завищувати ціну та ділитися прибутками з владою, яка заплющувала очі на махінації.
Третя схема була ще простішою: компанії-клони виходили на торги з абсолютно однаковими препаратами, що фактично знищувало конкуренцію і неминуче призводило до завищення цін.
Четверта схема передбачала усунення конкурентів руками держави та недопущення на ринок дешевших препаратів під приводом захисту патентних прав.
Нові схеми після зміни влади
Після Революції Гідності, як це не прикро, не відбулося очікуваного «очищення» фармацевтичної галузі. Навпаки — з’явилися нові корупційні схеми поряд із уже наявними.
Як зазначається у звіті Центру протидії корупції, нові схеми полягали у навмисному затягуванні, блокуванні, скасуванні або перенесенні тендерів. Мета була очевидною — дати компаніям фармолігархів час зареєструвати ще вищі ціни у Реєстрі МОЗ. У результаті вартість препаратів необґрунтовано зросла майже вдвічі, а багато пацієнтів не отримували життєво необхідних ліків вчасно.
Як бачимо, «спрут» медичної корупції на чолі з тендерним мафіозі Петром Багрієм має потужні захисні механізми, які дозволяють йому процвітати за будь-якої влади. Залишається лише сподіватися, що колись цьому буде покладено край.
Судова справа та роль фармацевтичних олігархів
Як повідомлялося раніше, фармолігархи Петро Багрій, Філя Жебровська та Анатолій Редер програли судову справу проти громадської організації «Пацієнти України», яка звинуватила виробників ліків у корупції та поширенні препаратів сумнівного походження. Судові баталії між Асоціацією «Виробники лікарських засобів України» та «Пацієнтами України» завершилися на користь останніх. Таке рішення ухвалив Господарський суд Києва.
Суд визнав, що твердження про те, що українська фармацевтична галузь і медицина пронизані корупційними зв’язками, не шкодить діловій репутації фармацевтів. Саме ця теза, озвучена виконавчою директоркою «Пацієнтів України» Ольгою Стефанішиною в ефірі радіо «Ера FM», стала підставою для позову з боку Асоціації виробників ліків.
Стефанішина заявила, що українські виробники купують сертифікати на реалізацію препаратів, які не мають підтвердженої лабораторними дослідженнями якості. Така риторика шкодить лише самим корупціонерам і продажним чиновникам. Очевидно, саме їхню «ділову репутацію» й намагалася захистити Асоціація, адже їм було що втрачати.
Голова цієї організації — один із найвпливовіших корупціонерів фармацевтичної галузі України, власник тендерних компаній «Ганза», «Укроптпостач», «Фармадис», «Люм’єр Фарма», «Скай Фарм» та інших — Петро Багрій. Тому для Багрія, який торік виграв 95% тендерів на закупівлю ліків для хворих на гепатит, жоден розголос корупції не є вигідним.
Втім, цього разу «вічному фавориту» тендерів МОЗ не вдалося підкупити правосуддя. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. У результаті Багрій, тісно пов’язаний через очолювану ним лобістську асоціацію з Філею Жебровською («Фармак») та Анатолієм Редером («ІнтерХім»), був змушений відступити й подати апеляційну скаргу.
Як кажуть, на злодієві й шапка горить. Намагання захистити корупційні інтереси лише привернуло ще більше уваги громадськості до тіньової діяльності фармацевтичних кланів. Діагноз галузі поставлено — тепер залишається лише розпочати лікування.
Як повідомлялося раніше, фармацевтичні олігархи Петро Багрій, Філя Жебровська та Анатолій Редер програли судову справу проти громадської організації «Пацієнти України», яка звинуватила виробників лікарських засобів у корупції та поширенні препаратів сумнівного виробництва. Судові процеси між Асоціацією «Виробники лікарських засобів України» та «Пацієнтами України» завершилися на користь останніх. Таке рішення ухвалив Господарський суд міста Києва.
Спеціалізований судовий орган столиці оприлюднив рішення, у якому визнано: твердження про те, що українська фармацевтична галузь і медицина пронизані корупційними зв’язками, не шкодить діловій репутації фармацевтів. Саме це формулювання виконавчої директорки «Пацієнтів України» Ольги Стефанішиної призвело до судового позову Асоціації «Виробників лікарських засобів України» за нібито поширення недостовірної інформації.
Стефанішина в ефірі радіо «Ера FM» заявила, що виробники лікарських засобів України купують сертифікати на реалізацію своїх продуктів і ліків, якість яких не підтверджена лабораторними дослідженнями. Така риторика навколо корупційних схем не вигідна лише самим хабарникам і продажним посадовим особам. Вочевидь, захищаючи саме їхню «ділову репутацію», Асоціація «Виробників лікарських засобів України» й виступила з позовом, адже їм є що втрачати.
Голова цієї організації — один із найвпливовіших корупціонерів фармацевтичної галузі України, за сумісництвом власник тендерних компаній «Ганза», «Укроптпостач», «Фармадис», «Люм’єр Фарма», «Скай Фарм» та інших, — Петро Багрій. Тому в інтереси Багрія, який минулого року виграв 95% тендерів із закупівлі лікарських засобів лише для хворих на гепатит, жодним чином не входить розголос навколо корупції у галузі.
Тим не менш, вічному «фавориту» всіх тендерів, які проводить МОЗ, цього разу не вдалося підкупити правосуддя. Суд першої інстанції відмовив Асоціації «Виробників лікарських засобів України» у задоволенні позову. Таким чином, Багрій, тісно пов’язаний через очолювану ним лобістську асоціацію з Філею Жебровською («Фармак») та Анатолієм Редером («ІнтерХім»), змушений був відступити, подавши апеляційну скаргу.
Дивно, що конкретні фармацевти сприйняли безадресне твердження на свою адресу. Як кажуть, на злодієві і шапка горить. Фармацевти намагалися захистити корупційні інтереси та схеми лідерів мафіозних угруповань, однак лише привернули до своєї тіньової діяльності ще більше уваги з боку громадськості. Тепер, поставивши діагноз фармацевтичній галузі України, залишається лише перейти до лікування вогнищ інфекції — починаючи з реєстрації лікарських засобів і закінчуючи державними тендерами.
Хто такий Редер Анатолій Семенович?
Учений, бізнесмен. Співвласник і генеральний директор фармацевтичної компанії «ІнтерХім» (Одеса). Кандидат хімічних наук, заслужений працівник фармацевтичної галузі України, лауреат Державної премії України, лауреат премії НАН України імені академіка О. І. Кіпріанова, почесний професор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Свою справу Анатолій Редер та його друзі, дипломовані хіміки, розпочали ще у період радянської перебудови. Усупереч тодішньому тренду партнери вирішили працювати за фахом.
«Україна за часів СРСР була сильною фармацевтичною галуззю. Тут знаходилася суттєва частина виробництва готових лікарських засобів. Але ми створили компанію з нуля. Просто п’ять аспірантів, молодших наукових співробітників Академії наук, не захотіли на початку 90-х років іти торгувати на ринок “7-й кілометр”. Вирішили спробувати заробляти тим, що ми вміємо робити», — згадує Редер.
31 грудня 1989 року партнери відкрили молодіжне госпрозрахункове підприємство, яке займалося синтезом макрогетероциклічних сполук. Наприкінці 80-х років ці речовини були дуже затребуваними для наукових досліджень. Свій перший контракт молоді підприємці уклали з Казанським державним університетом — продали туди 20 грамів хімічного реактиву. Згодом вони уклали контракт із бельгійською компанією Janssens Chimica.
У 1991 році партнери взяли в оренду дослідне виробництво Академії наук в Одесі. На той момент виробничий цех простоював, практично весь кваліфікований персонал звільнився. Анатолій Редер повернув більшу частину співробітників назад, і підприємство відновило виробництво субстанції, з якої в Москві виготовляли препарат «Феназепам». 11 грудня 1992 року була зареєстрована компанія «ІнтерХім».
Паралельно одесити вели проєкти на інших підприємствах України. На Сєвєродонецькому об’єднанні «Азот» вони відновили виробництво гексаміну, який застосовується для виробництва деревно-стружкових плит. Протягом двох років партнери зайняли монопольне становище на світовому ринку цієї речовини. Продукція підприємства експортувалася до Європи, Південно-Східної Азії, Африки, Південної Америки. Наступним перспективним об’єктом став хімічний завод АТ «Бром», м. Саки. Як і в Сєвєродонецьку, там також було реанімовано виробництво, зупинене після розпаду СРСР.
«Але потім настав час активної приватизації, і нам сказали: у ваших послугах більше ніхто не потребує. У нас не було ні сил, ні можливостей протистояти “серйозним дядькам”. Але ми встигли заробити мінімальний стартовий капітал для розвитку», — розповідає Редер.
На той час «ІнтерХім» виробляв біологічно активні речовини та продавав їх фармацевтичним заводам, де з них виготовляли таблетки. Крім того, компанії вдалося сформувати потужний дослідницький центр, у якому працювали висококваліфіковані хіміки та фармацевти. Але оскільки ці розробки використовували інші компанії, про сам «ІнтерХім» практично ніхто не знав.
Першу відомість підприємство здобуло у 1996 році, коли в Одесі відкрили першу аптеку «ІнтерХім». А у 2002 році розпочали будівництво ділянки з виробництва готових лікарських засобів. Це не була реконструкція цехів Академії наук — завод будувався з нуля з дотриманням стандартів належної виробничої практики (GMP). Уже в серпні 2003 року підприємство випустило першу таблетку.
Компанія «ІнтерХім»
Якщо більшість українських фармацевтичних підприємств виробляють переважно генерики — легальні копії оригінальних препаратів, то в портфелі «ІнтерХіму» — одразу чотири власні лікарські засоби. Це «Феназепам», «Аміксин», «Гідазепам» і «Левана». Саме ці бренди генерують основну частину доходів компанії. Оригінальні препарати неодноразово ставали призерами фармацевтичних конкурсів.
«ІнтерХім» виробляє лише тверді лікарські форми: таблетки, капсули та саше. У портфелі компанії, окрім складних рецептурних препаратів, є жарознижувальні лікарські засоби («Аміцитрон», «Аміфена»), профілактичні засоби (вітамін C у жувальних таблетках), а також дієтичні добавки («Добраніч», «Бебіплант»).
«ІнтерХім» продовжує активно займатися власними розробками препаратів і субстанцій. У R&D-департаменті компанії працює тридцять кандидатів наук і троє докторів наук.
Компанія є офіційним партнером та ексклюзивним представником в Україні компанії MEGGLE (Німеччина) — виробника допоміжних речовин для фармацевтичної та харчової промисловості. Крім того, «ІнтерХім» займається дистрибуцією європейських косметичних брендів: компанія є ексклюзивним представником в Україні торговельних марок Di Palomo (Англія) та Bomb Cosmetics (Get Fresh Cosmetics, Англія), а також імпортером марки Silver Care (Spazzolificio PIAVE S.p.A., Італія).
Скандали
Проти Анатолія Редера та компанії «ІнтерХім» неодноразово проводилися піар-кампанії та акції протесту, пов’язані з продажем наркотичних лікарських препаратів. Так, у 2018 році офіс «ІнтерХіму» пікетували представники одеського осередку всеукраїнського об’єднання «Сокіл», які вимагали зупинити так звану «аптечну наркоманію».
У 2011 році аптечна мережа «ІнтерХім» справді отримала ліцензію на роздрібну реалізацію наркотичних і психотропних препаратів. Однак на підставі цієї ліцензії здійснюється виключно легальний продаж контрольованих рецептурних лікарських засобів.
«Це наш тяжкий хрест. І хоча ми виробляємо наркотичні препарати абсолютно легально, це найпростіше, за що можна зачепитися. У відповідь можу сказати, що за всю нашу історію, на щастя, у нас не було жодного порушення, жодної кримінальної справи або проблем у цьому зв’язку», — пояснює Редер.
Громадська діяльність
«ІнтерХім» активно бере участь у соціальних проєктах. Зокрема, у лютому 2020 року компанія безоплатно передала медикам і прикордонникам 200 тисяч доз противірусного препарату «Аміксин» для профілактики зараження китайським коронавірусом COVID-2019. Препарат отримали співробітники Державної прикордонної служби в різних регіонах України, а також медичний персонал інфекційних лікарень, які визначені як базові медичні заклади для госпіталізації інфікованих коронавірусом.
Компанія також підтримує жіночу баскетбольну команду «ІнтерХім-СДЮСШОР імені Литвака».
Автор: Борис Шумський
